“З сьомого класу знав, де буду вчитися і що робитиму - у мене вся сім’я військових”
Дмитро КУХАР, інженер-програміст РЕНОМЕ СМАРТ
Закінчив Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут м. Київ. Моєю спеціальністю були комп’ютерні науки. Після отримання бакалавра звільнився зі Збройних Сил та переїхав.
Хочу чи не хочу – треба. 23 лютого мені зателефонували з військової частини, де раніше стажувався і був знайомий з особовим складом, та запропонували забронювати місце. Невдовзі були готові документи і я пішов. У мене всі знайомі на війні.
Займаюся захистом інформації. Простими словами, підтримкою та організацією зв’язку для ЗСУ. Потрібно весь час багато читати, розбиратися з апаратурою і нюансами.
Наприклад, хтось сидить в окопі і йому “злетіло” обладнання – маємо пояснити, що людині робити. Телефоном користуватися заборонено. Треба викручуватися і знати на пам’ять кодування, щоб швидко передавати інформацію.
Одного разу налаштовував Starlink. І це легше, ніж встановити ТР-лінк чи модем. Поставив тарілку, він сам знайшов сигнал супутника і приєднався. Та буває трохи глючить, як і все обладнання.
На початку було дуже складно. Півтора місяці ми жили в серверних кімнатах, де температура могла сягати і 30C, і 40C. Умов не було, милися в умивальнику, але це, звичайно, не передова.
Робота різна, багато спілкування, нових людей. В основному, потрібно знати сервери, обладнання, як з ним працювати, налаштовувати, як знання передавати іншим. Бо кількість підрозділів росте, як гриби після дощу. А ще щотижня їздимо на стрільбу і проводимо там цілий день. Нас готують серйозніше, ніж в інституті.
Відношення до помилок в армії набагато жосткіше. Кожен підрозділ визначає свою систему покарань. У нас за запізнення, наприклад, залишають на два дні в наряді. Дисципліна на найвищому рівні. Але робота легша, ніж в ІТ. Мабуть, тим, що не так багато треба знати. Спеціалізація дуже вузька, кожен має своє місце і завдання.
З сьомого класу знав, де буду вчитися і що робитиму – у мене вся сім’я військових. Кожен по чоловічій ліній працює в поліції, або в службі безпеки, чи ЗСУ. А в інституті виявилося, що у мене виходить програмування. Так з третього курсу потрапив у генеральний штаб, на пари не ходив, займався розробкою. Тоді автоматизовувалося чимало процесів і ми під них писали програми. Розробили, наприклад, бойову систему управління “Кропива”.
Народитися в сім’ї військових – означає, що нічого не може бути постійним. Кожні п’ять років переїжджали, нові знайомства, інтереси. Для мене зміни – це добре. Люблю дізнаватися щось нове, бути проактивним, лідером. Колись мав власний стартап, придумав та запропонував ідею RenomeLAB.
Хочу вміти програмувати мобільні додатки, веб, десктоп – все знати, щоб можна було закривати різні задачі бізнесу. Робити щось цікаве. Бо багато знань – це багато можливостей.
Воєнний реп для підняття бойового духу
від Дмитра Кухара
Ми класна нація, але треба розвиватися. І менше шукати в собі недоліки. Ми розумні. Подивіться, як наші застосовують зброю, як швидко вчаться. Нам передали 8 HIMARS, а який ефект. Вміти керувати ним треба на всіх рівнях – від солдата до генерала. Так, ми вісім років воювали. Але не мали тієї зброї, яку зараз маємо. За 4 місяці опанувати і показувати рівень – це щось значить!